Сьогодні виповнюється скорботний рік з дня загибелі нашого земляка Володимира Адамовича Мірчука з Єлизаветина. Героя, котрий лише кілька днів тому знайшов вічний спочинок на рідній землі.
Для дружини та доньки загиблого захисника це був рік невідомості, страждання та надії. І врешті ця надія розбилася у жорстоку реальність – офіційно підтвердили загибель сержанта 100-ої бригади Володимира Мірчука під Очеретиним на Донеччині.
Володимир Мірчук захищав Україну з перших днів повномасштабного вторгнення, адже мав тверді переконання: українці мають відстояти свою державність. Був відважним воїном та вірним побратимом.
За проявлену мужність і успішне виконання завдань Володимир Мірчук був удостоєний відзнаки Головнокомандувача Збройних сил України - нагрудного знака «Золотий хрест».
Тепер він Воїн Небесного легіону. Володимир Мірчук живе у пам’яті всіх, хто знав його і згадує його добрі справи, у пишних соснах та тендітних берізках, які дбайливо плекав умілими руками на рідній землі, у мудрих батьківських порадах та професійних настановах колегам, які поважали його за справедливість, відповідальність та чесність.
Великий життєлюб та патріот, якого називали Козаком, коли настав час тривоги, як і наші славні предки, без вагань став на захист рідної землі і поліг за Батьківщину.
Вічна пам’ять і шана Воїну Володимиру Мірчуку, ім’я якого назавжди вписане в історію українського державотворення.
Слава Герою!